Відпочинок у с. Забір'я

В один із робочих п'ятничних днів усім офісом їздили на природу – подихати свіжим повітрям, поїсти шашлик, та й просто розвіятися від звичних буднів. Вирішено було їхати до села Забор'я: гарна місцевість, озеро та й від Києва недалеко. За звичкою прихопив із собою свій улюблений ультралайт - треба ж було хоч блешню пополоскати)).

Місцевість у Забор'ї дуже мальовнича – за чистотою та порядком на водоймі стежать добре, та й погода того дня порадувала: тепле сонце та відсутність вітру всім підняли настрій.

Але не все виявилося так приємно: за задоволення порибалити на тому озері, де ми відпочивали (а всіх озер здається 8 штук), треба було заплатити 150 грн.

Проте, деякі з присутніх на водоймі рибалок періодично витягували щук із води. І тут інтерес став вищим ціни за рибалку)).

В очікуванні упіймання хижака розмотав свій спінінг і зробив перший закид ... другий, третій, десятий - X RAP10S безрезультатно повертався до мене в руки. Але саме цей воблер дав перше уявлення про глибину ставка – не більше півтора метра в межах закидання (фото 1а).

Поки кидав Rapala-у став помічати, що метрів за два-три від берега вздовж південної частини ставка досить сміливо полює хижак. Як пізніше виявилося, це невелика щука ганяє мальків, що відігріваються на мілководді.

На думку відразу спала ідея спробувати свою улюблену поверхневу приманку – ужгородський стік. Однак, хоч хижак і гуляв майже біля поверхні води, стік його сьогодні не приваблював ... Поппер теж не приніс жодних результатів.

Силікон для лову на такій глибині не дуже підходить, та й на дні багато почала гнити рослинності та листя – після кожного закидання доводилося очищати приманку. Почергово став пробувати всі свої найходовіші приманки, але знову безрезультатно… Згадав навіть класику – коливалки та вертушки – і тут ентузіазм зник остаточно… За дві години жодного клювання, та ще й гроші за це заплатив ((…

Але, як завжди і буває в таких випадках, вирішив наостанок спробувати ще одну блешню, що коливається, вагою 7г блискуче-сріблястого кольору. І тут усе стало з ніг на голову. На другому ж закиді засік півкілограмову щучку! Але й її не зміг витягти, бо підсаки з собою не брав, а рукою до щуки з півметрового містка не дістався. І при спробі підняти щуку на місток благополучно з нею попрощався.

Але тепер ловити було цікавіше. При наступному клювання покликав на допомогу відпочиваючих співробітників офісу – і перша щука вже тріпалася на березі. Ну нарешті то!

Не знаю, що так сподобалося місцевим хижачкам у цій блешні – чи то її витягнута форма дуже нагадувала місцеву дрібницю, чи її блиск на яскравому сонці – але протягом наступних трьох годин було спіймано ще десяток щучок (ваг з собою не було, але навряд чи чи вага найбільшої їх перевищував 600г). І, на мій великий подив, на цю ж блешню спокусилася сама красуня форель!

А потім був шашлик, захід сонця, відображення місяця на воді та море нових вражень від захоплюючої риболовлі...

На прохання рибалок, викладаю фото блешні.

Вага 8г, довжина 50мм, колір Срібло. Не факт, що в якийсь інший день вона так само добре працювала б, але що було.